Багатіти думкою. Потішати себе намірами, задумами, уявленнями і т. ін.
[Юд а:] Я дбав про харч, про хату для гурту цілого.., я сам голодний, збіганий, як пес, їв облизня та думкою, як дурень, мав багатіти... (Л. Укр.); Рекордист привчився багатіти думкою, і з часом це стало для нього ніби своєрідним наркотиком (Загреб.); [Василь:] Чого ж се я так роздумався? Де б мерщій діло робити, швидше його кончати [кінчати], а я думками багатію (Мирний); Він смирний чоловік і багатіє думкою, що такий-то вже він хороший, такий-то вже молодець! (Вовчок).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"