Берега пуститися у ролі прис. –
1. дійти крайніх меж у чомусь поганому;
2. занепадати здоров'ям, духом.
Латин же, як старий плохутка, Устояв ледве на ногах. Тепер він берега пустився і так злиденно іскривився, що став похожим на верзун (Котляревський, Повне зібрання творів, т. І, 1952, стор. 290); Лучицька (сідає тяжко коло стола). Неможеться щось, моя квіточко; сили щодня никнуть та й никнуть... Чую, що берега пустилася! (Старицький, Вибрані твори, 1959, стор. 448).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"