Давати, дати відсіч – див.: Давати одкоша.
Чому вона після Брянського, стількох обминувши, стільком давши відсіч, зупинилася саме на ньому? Але ж і Сперанський був як намальований! Ні, тут щось зовсім інше... Мабуть, є в ньому таке, чого вона шукала в житті. Щось від Брянського (Гончар, Твори, т. Ill, 1959, стор. 410); Олександр Іванович не любив, коли дружина втручалася в його лікарські справи, і в інший раз він, безперечно, похмурився б, а може, й дав би якусь відсіч (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, стор. 49).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"