Ковзати по поверхні чого, без кер., у ролі прис. – не заглиблюватися в суть справи; обмежуватися найзагальнішим, приблизним ознайомленням з чим-небудь.
На нашу думку, основним і найбільш поширеним недоліком наших романів про людей індустріальної праці є елементи натуралістичного фотографування дійсності, фактів, явищ, конфліктів, те, що письменники слабо вникають у їх глибину, ковзають по поверхні, не в повній мірі розкривають діалектику людських душ, всю складність і гостроту боротьби між новим і старим, в процесі якої зростає і гартується герой нашого часу («Вітчизна», № 4, 1956, стор. 154); Мистецтво, яке ковзає по поверхні подій, в якому відображається випадкове, неістотне, втрачає свою пізнавально-виховну значимість і не може через це виконувати свого основного призначення – будити думку мас, допомагати їм у пізнанні істини, виховувати людей у ідейно-естетичному відношенні («Мистецтво», № 1, 1956, стор. 4).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"