Напускати, напустити туману на кого, у ролі прис. — робити що-небудь незрозумілим, заплутаним.
— ...Напускає (віла) туману на варту, насилає сон твердий на неї, приникає вухом скрізь до мурів, наслухає, чи не чутно гуку (Леся Українка, Твори, т. І, 1951, стор. 390); Пастуха за печінки бере—комірник напускає туман на людей (Гордієнко, Дівчина під яблунею, 1954, стор. 273).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"