Кебети не мати у ролі прис; зневажл.– бракує хисту до чого-небудь.
Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то! Та що й казать! Кебети не маю (Шевченко, Повна збірка творів, т. 1, 1949, стор. 66); Казку сю («Чотири казки зеленого шуму») я хотіла послать в Галичину, в дитячий журнал, якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш, якщо ні, то, значить – «кебети не маю!» (Леся Українка, Твори, т. V, 1956, стор. 18–19).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"