Вітер хмари кучерявить,
лине посеред степів.
Степ мовчить і слухає
лунку тишу вдалині.
Образ, як птаха,
швидко лине у душі.
Ханське військо,
чорна хмара
і заграва в далині.
Полонені син і мати,
Донька плаче, як ягня ...
Обпекло мене, схопилась,
поглядом все обвела,
а в очах, як пожар,
- ханське військо
суне валка деревлян.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"