Тремтлива пора смеркання
Дбайливо укутала землю.
В серці, в повітрі чекання,
В жданні потеплішало небо.
І зорі ясні і далекі
Засіяли, ніби всміхались.
І стихли на хаті лелеки.
Ніби з днем попрощались.
І вийшла із хати в літо
Дівчинка світлочола
І глянула в світ променисто,
Здивовано звівши брови.
І в постаті примарній
Росло палке віршування
І щастя зловити диво
Світило в її існуванні.
І в радості, і в надії,
Здіймаючи рученята,
Побігло дівча до річки,
Щоб мрію свою впіймати.
А в річці купались зорі,
А в ній вода хлюпотіла.
І дівчинка над водою
Схилилася, стала сміло.
Вдивилась вона у річку,
Натхненно схиливши обличчя,
І темна зориста нічка
Заглянула їй у вічі.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"