Спадали роси вечорові
у трави молоді шовкові.
Весь світ заснув, немов дитина,
й мала мураха, і людина.
Грались зорі сяєвом,
місяць блимав тихо.
Душа ставала маревом
І зникло лихо.
Шелестіла тихо тополя
Під маминим вікном
Шепотілася з вітром
й гірким полином.
І сни з сон-трави вилітали
й сідали в колиски малюкам,
Сопілкою тихо співали:
"Ночі щасливої вам".
жовтень 1994 р
автор - Леся Скорик © "Світ слова"