За хвіст та на вітер (на сонце) кого, у ролі прис. – прилюдно засудити когось за яку-небудь провину; позбавити яких-небудь прав.
(Кандиба) – ...Заробиш у колгоспі сіна – матимеш молочко, не заробиш – хай тобі бог дає... – Давно б так! – зірвалися в залі голоси. – Годі їм на чужій печі зади гріти. За хвіст та на вітер... (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, стор. 174); (Кузьма) – ...картопля в кагатах почала горіть, а силос то, мабуть, уже й згорів. Хто кагатував? Колода. По закутках усі гудуть, от вона (Оленка) і його за хвіст та на сонце (в газету)... (Кучер, Трудна любов, 1960, стор. 370).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"