Кінець кінцем у ролі обст. – нарешті.
Потім, одягнувшись кінець кінцем, хапаєте під пахву базарового кошика, а портфеля кидаєте на плиту (Остап Вишня, Твори, т. І, 1956, стор. 204); Зліз кінець кінцем дід Тиміш із печі, одягнув на себе все те, що взимку дідові одягати треба, узяв патерицю – і вийшов із хати (Остап Вишня, Твори, т. І, 1956, стор. 376).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"