Мертва тиша — абсолютно тихо, ніде ні звука.
Сидить Хо і не помічає, що все живе в лісі під впливом страху затаїло дух, перестало жити, що навкруги нього запанувала мертва, прикра тиша (Коцюбинський, Твори, т. І, 1955, стор. 176); (Коробець) — Ну, я зв'язався тут (у Чернігові) з ким треба, йшов назад, а мене й накрили (фашисти). В камері запала мертва тиша (Збанацький, Єдина, 1959, стор. 95).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"