Пускати, пустити на вітер що, в ролі прис.—
1. Не зберігати, не щадити чого-небудь.
Кречет. ...Серед нас ще багато варварів, які пускають своє здоров'я на вітер, розкидаються найдорожчим (Корнійчук, Драматичні твори, т. І, 1955, стор. 114);
2. Сказати що-небудь несерйозне, легковажне.
Тим часом парубок прийшов, Пустив на вітер кілька слів, Покпився з неї, що Тетяна В селі дівчинонька погана, І глечиком води набрав, І знов собі помандрував... (Руданський, Твори, 1956, стор. 79).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"