Своя рука владика — про можливість діяти так, як хто-пебудь цього бажає.
Бабусенька була розумниця велика, Усе було одно твердить: «Давненько сказано: своя рука владика, Мене вже, серденько, не вчить» (Глібов, Вибрані твори, 1951, стор. 117); Він же може і гички не дати — своя рука владика! (Бурлака, Напередодні, 1956, стор. 383).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"