Як дурному з гори (бігти) кому, в ролі обст., прис; зневажл.
1.легковажно, не задумуючись.
Віктор (регоче). Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу, напишу! – Заболотний. А чого ж, тобі це – як дурному з гори побігти (Левада, Нові п'єси, 1956, стор. 40).
2.Дуже просто, легко, без зусиль і т. ін.
Тобі туди йти, як з гори бігти (Укр.. присл..); — Була весела,— одкаже [Катря], — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти... (Марко Вовчок); [Віктор (регоче):] Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу напишу. [Заболотний:] А чого ж, тобі це — як дурному з гори побігти (О. Левада).
Варіанти: ЯК ДУРНОМУ З ГОРИ БІГТИ / ПОБІГТИ (збігти).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"