Святий та божий у ролі означ.; ірон.— непогрішний.
— Ти залигай її (Палажку) віжками та й веди! Чого ти на неї дивишся, як на святу та божу! — гукала за ворітьми баба Параска (Нечуй-Левицький, Твори, т. II, 1956, стор. 338); — Святий та божий, на чорта схожий. Хоч би його (отця Іоанна), прости господи нас, грішних, вогненна комета вдарила, чи що! (нарікали мами). Хай не мучить діток наших! (Ковінька, Кутя з медом, 1960,стор. 14).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"