Здатність говорити - це найцінніший здобуток людства, адже лише завдяки словам ми мислимо, можемо виражати свої думки, зрозуміти іншу людину. Мова кожного народу - це щедрий дар предків, що жили сотні поколінь до нас і називали речі, явища, події, істот, самих себе і предали все це нащадкам.
Українська мова - одна з наймилозвучніших в світі, для мене рідна, для когось мова країни, в якій він чи вона живе. Українська мова - вишукана, мов тонке мереживо, яскрава, мов вишивка, повна, мов Дніпро. Говорити про неї і нею можна довго і довго... І писати - фіксуючи свої думки і переживання, події свого життя, своєї країни.
Від найдавніших часів і до сьогодення.
"Обособлення наше виток бере у ділах
які у власних іменах обличчя мають".
(Велесова книга, дощечка 35а, V-IX ст.н.е.)
Коли ж цих роздавали на учення книжне,то збулося пророцтво на Руській землі, яке говорить: «У ті дні почують глухії слова книжнії [і] ясною буде мова недорікуватих». (Повість минулих літ, XII ст.)
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. (Тарас Шевченко 1849)
Як прислів’я чудове,
йде від роду до роду,
що народ - зодчий мови,
мова – зодчий народу.
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
(Дмитро Білоус, 1990)
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису