Певно, мало залишилося в Україні учнів, кому не довелося пережити уроки онлайн за останні два роки.
Багато-хто, особливо батьки, дистанційне навчання сприймають погано. Чи насправді це так?

Поділюся власним досвідом, адже в мене цей перехід відбувся значно раніше.

Починала я як репетитор, який виїжджав до учнів додому.
Дуже швидко я зрозуміла, що нормального посібника нема, тому почала компілювати вправи, завдання, які привозила до учнів на флешці.
Теоретичний матеріал розказувала на пам'ять, діти записували в конспект.

Чому конспект? Бо задіяні всі види пам'яті: очі, вуха, рука (зорова, слухова, рухова). До того ж, завжди є до чого повернутися, коли треба правило повторити. Цю практику я зберігаю й досі. Навіть в режимі онлайн навчання.

Власне зміна формату викладання відбулася з 2 причин:
1.    Народження моєї донечки у 2017‒му.
2.    Небажання моїх учнів мене відпускати.

Довелося шукати рішення, аби поєднати нову для мене роль мами з викладацькою діяльністю.
І я його знайшла. Це було ще за три роки до Ковіду.

Спочатку було незвично. Основна незручність ‒ залежність від якісного інтернет з'єднання.
Також я не бачила, як дитина веде конспект.
Однак, вирішилося це досить просто. Я прошу учнів фотографувати конспекти чи домашні завдання та надсилати мені.

Щодо якості занять, то вона нітрохи не постраждала. Навіть краще стало, адже всі свої авторські наробки й приклади я тепер зберігаю в робочому комп'ютері для "наступних поколінь".

А як ви ставитесь до формату онлайн навчання? Розкажіть про свій досвід у коментарях.

#ЗНО2022 #українськамова #українськалітература #онлайннавчання
#репетиторукраїнська #підготовкадозно #тест #тестзукраїнської #тренувальнітестиЗНО
#ЗНОукраїнськамова