Плакало серце тихо й нежданно,
Плакало серце від завданих ран,
Криваво стікали краплі тьмяно,
Падаючи на міжстіння мембран.
Плід від плоду межують стіною,
Що просотує життя і любов!
Не став Бог опікуватись мною,
Бо цю гіркоту я п'ю знов і знов.
13.07.1998
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Плакало серце
Теги: вірші, поезія, інтимна лірика, біль