Маленькій травинці
і сонцю ясному,
і чистій водиці,
і полю, і дому,
і рідній родині,
й моїй Україні
присвячую слово...
Тихеньке, ласкаве.
Як всіх вас люблю я:
і річки запливи,
і золото поля,
і юну тополю,
й калину-сестрицю.
І синєє небо,
і білу хмаринку,
й росички люблю
я малу намистинку.
Люблю я привільні
степи українські,
де пам'ять козацька
й могили є скіфські.
Люблю я Дніпро
за шир і роздолля.
Люблю я Широке,
як рідне осоння.
Люблю я країну,
в якій ізросла.
Люблю Україну!
Бо мати моя!
автор - Леся Скорик © "Світ слова"