31. Фразеологізм, що має значення «доходити до суті справи», є в реченні
Читання й аналіз тексту
Василь Симоненко
(1-3) Жив він у нашій благословенній провінції, де люди так невибагливі до слів, де так швидко заокруглюються в колі найпримітивніших інтересів. Де так легко потонути в тенетах усіляких дрібниць і заблукати між деревами, за якими не видно лісу.
(4-8) Ось був, скажімо, чоловік як чоловік, закінчив аспірантуру, поїхав у Черкаси, у найжвавіший центр їх – педінститут, – і десь ділися борозни з мозку й навіть зморшки на обличчі. Натренувався жити – і все заокруглилося: голова кругла, обличчя кругле, думки круглі, почуття круглі – ідеальний м'яч, який котиться без перешкод асфальтом кар'єри!..
(9-14) Василь уперто, насуплено дивився в корінь. Сам він, наче корінь, вийшов із землі, з органічною любов'ю до неї і свого селянського роду. Він добре знав, чим і як глибоко вона напоєна, і не забував про це ні на хвилину. Він знав народ у його побуті, як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботях як працівник газети. Але він дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться на безпорадну матір.
(15-19) Він піднявся до верхніх щаблів сучасної культури і вмів бачити колгоспника на тлі космічного віку – весь діапазон крайностей життя та «парадоксів доби»:
Цілую руки, що крутили жорна
У переддень космічної доби.
(20-23) Громадянське кредо Симоненка підноситься над тисячами дзвінких патріотичних декларацій! У його простоті ви відчуваєте людину високої інтелектуальної культури – масштабний розум, який уміє відсівати дрібниці й оголювати суть.
(24-29) Пригадую вечір у Черкаському педінституті. Виступ Василя був найцікавішим, найяскравішим. Але хтось із тих, які не дуже заслухуються віршами, завдяки вродженій або натренованій пильності зафіксував непевний звук і, щоб налякати, послав записку: «Яку це Ви самостійну Україну маєте на увазі, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росії...»; «Маю я святе синівське право з матір'ю побуть на самоті»?
(30-32) Василь спокійно і наче недбало прочитав цю записку та сказав: «У мене Україна одна. Якщо автор запитання знає другу – хай скаже. Будемо вибирати». Ось його лаконічна й по-справжньому народна простота й мудрість.
(33-38) 3 ним не можна було сперечатися. Він не висловлював квапливих напівдумок, він про все подумав і там, де інші багато й неясно балакають, – мовчав. Уся наша втіха, що його стиль відбився в тому, що він залишив нам. Але він залишив для нас тільки свій початок сходження на верховину. У важкій боротьбі з собою, з атмосферою дрімотної байдужості й мертвого стандарту він вибився на свій шлях і тільки почав ним іти.
(39-44) Він тільки навчився всупереч усім вітрам відчувати радість боротьби й силу, що переливається в людину від сили земного тяжіння:
Земле рідна! Мозок мій світліє
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.
(45-51) Він тільки навчився вичленовувати з пороху буденності великі проблеми життя – проблему збереження людської індивідуальності і нової думки у світі категоричних стандартів, проблему красивої ходи і власної дороги серед камінних потвор, що роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: – Ми символ доби! Хто не з нами – той проти всіх!
(52-53) Він навчився і тим самим навчив нас. Він житиме невід'ємною часткою нас самих, як живий розум і совість, що не гасне.
(54-57) А між тим Василь Симоненко абсолютно доступний формою кожній грамотній людині і глибоко хвилюючий змістом. Він постійно говорить про те, що тривожить людей, про що й вони говорять, але без тієї громадянської висоти, ясності розуму і пристрасті слова.
(58-60) Кожен його вірш нагадуватиме нам і тим, які будуть після нас, елементарні істини, без яких не можна змістовно жити – Ти знаєш, що ти людина...
(61-63) Дорогою ціною дався йому прорив. Але за свою коротку і вбогу юність він зумів назавжди утвердити свою неповторність. Свою важку, але цілком усвідомлену дорогу до правди.
(64-66) Це – життя. Наші прадіди запорожці вимірювали його, не роздрібнюючи. Вони клали життя для життя, не дозуючи крові. Той, хто виходить на поле честі, виносить усе життя.
(67-70) То яке ж моральне право маємо ми гратися в правду, гратися в слова, як паяц на арені цирку грається в серйозність. Симоненко гидував духовними карликами й паяцами. Він просто йшов на повен зріст, він красиво йшов, як його «перехожий», – і дивився перед себе мужніми очима мужицького сина.
(71) Стежка його має чарівну силу випрямляти горбаті душі.
За Є. Сверстюком 728 слів
Стежка його має чарівну силу випрямляти горбаті душі (рядок 71).
Василь уперто, насуплено дивився в корінь (рядок 9).
Той, хто виходить на поле честі, виносить усе життя (рядки 65-66).
Той, хто виходить на поле честі, виносить усе життя (рядки 65-66).
Матеріали для підготовки
Джерела походження фразеологізмів
*****************************
Підготовка до ЗНО з української мови та літератури
індивідуально і в групах від автора сайту "Світ слова"
Запис за телефоном 0664302060