В шістнадцять років світ більшає і ширша,
Як більшає і ширша юна ще душа.
Коли в п'ять років це кімната лише,
В шістнадцять це країна не одна.
І ти із себе дивишся крізь очі,
Мов через вікна зазираєш в світ.
Чи може справді, чи лише здалося
Своїм поглядом ти топиш лід,
Що ним відділена твоя душа від інших,
Що ним затримано тебе на всім скаку.
І з усіх зол ти вибираєш гіршу
Дивитися у світ, крізь скалочку гірку.
А ти не бійся - ширся - розширяйся!
Ставай великим, вбирай цілий світ,
Щоб він в тобі тобою уміщався!
Топи той лід! Топи той лід!
Ставай все вищим, неба діставайся.
І через край в інші глянь світи.
Лише собою, собою зоставайся
Рости великим - та це будеш ти.
08.01.1996
автор - Леся Скорик © "Світ слова"