http://www.zoofirma.ru/

Мавка

Тихо пройдусь галявою

і зачаруюсь світом.

Із лісовою мавою

зустрінусь літом.


Мрійливо співа соловей,

дарує радощі земні.

Іду світанком заспаних ночей,

немов у справжньому сні.


Природа тихо проглядає

блакитними очима в світ.

Лагідного промінчика піймає,

який лише ковзнув із віт.


Розсипле янтарі світанок,

заллє мереживом ліси.

Я не здивуюсь, коли раптом

станцює Мавка по росі.


Зеленокоса і вродлива,

вона танцює преді мною.

Тендітно-ніжна і грайлива,

вона здається мені живою.


Блакитноока донька лісу

купається, сміється.

А я стою собі й дивлюся,

як тіло її в'ється.


І я боюсь поворухнуться,

щоб не злякати це диво.

Вона ж, мов берізонька, гнеться,

дмуха на квітки турботливо.


Аж ось засліпило очі

сонечко ласкаве,

Ой, не побачила більше

я моєї Мави.


Пішла вона тихо,

не ображена, але сумна.

Я завмерла ... от лихо:

винна ж бо сама.

1990 р.

 

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, поезія, казкові істоти, мавка

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/