*Отаку ( з японської) - людина, що багато часу приділяє своїм захопленням, найчастіше - переглядові аніме.

Почалося все це у далекому 1995 році з показу чудового японського мультсеріалу "Кенді-Кенді" на українському ТБ. Саме тоді я пізнала першу підліткову пристрасть до улюблених речей. Просто в інших вона виражалась у захопленні музикантами, співаками. А моїм захопленням став мультфільм. Я не знала, що належить він до жанру аніме. Тоді я навіть не підозрювала, що існує ціла індустрія зі створення таких серіалів, і вони мають свою градацію. Просто мене, як і багатьох інших людей по всьому світі, полонила історія про веселу і оптимістичну дівчинку-сироту, яка на своєму шляху зустрічала різних людей, переживала злети і падіння. знаходила і втрачала друзів, коханих. Вперше стикнулася із мультфільмом, де не було щасливого кінця, де горе, сум і радість були справжніми; де головна героїня - не супер досконала людина, в якої все виходить.

На цей мультфільм я підсадила усіх своїх друзів, щоб подивитися чергову серію - втікала із школи.  І досі його люблю, із задоволенням передивляюся. Свого часу багато малювала (опановувала анімешний стиль самотужки). Перший кліп я зробила по Кенді. (Перехід на кліп)

Вже пізніше був Міядзакі. На "Віднесених привидами" ("Spirited away") мене майже силоміць витягла моя сестичка ( за що їй величезне спасибі !!!). До речі, від Кенді, як і пізніше від фільмів Міядзакі, ми з нею шаленіли разом.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"