Ходити ходором в ролі прис.
1. запаморочуватися.
Ходила ходором голова і в писаря (Нечуй-Левицький, Твори, т. IV, 1956, стор. 133); Одно тільки — у голову мов хто цвяшок закатав: болить моя головонька, од думок кругом ходором ходить... (Панас Мирний, Твори, т. І, 1954, стор. 86—87);
2. трястися.
Стіни в школі ходили ходором, а парти в сусідній хаті у дикому сполоху знімались з місця... (Коцюбинський, Твори, т. І, 1955, стор. 316); Вій (Духнович) вважав себе врятованим, хоч на горі все ходило ходором, звідти летіло шматками полум'я, міст увесь дриґотів (Гончар, Людина і зброя, 1960, стор. 152); Шофер із завом контори «жартують»... Зав хоче керувати, шофер не дає... Машина ходором ходить... А збоку прірва... (Остап Вишня, Твори, т. І, 1956, стор. 182); В Омеляна Івановича ходором ходило черево, коли він згадував, як Лапшевич мало було й його не вписав у «незаможні» (Панч, Твори, т. II, 1956, стор. 379); В хлоп'ячому гуртожитку з кожним листом викаблучували такого гопака, що будинок ходором ходив (Журахович, Оповідання, 1956, стор. 108).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"