Має  крилами  Весна
Запашна,
Лине  вся  в  прозорих  шатах,
У  серпанках  і  блаватах...
Сяє  усміхом  примар
З-поза  хмар,
Попелястих,  пелехатих.

Ось  вона  вже  крізь  блакить
Майорить,
Довгождана,  нездоланна...
Ось  вона  -  Блакитна  Панна!..
Гори,  гай,  луги,  поля  -
Вся  земля
Їй  виспівує:  "Осанна!"

А  вона,  як  мрія  сну
Чарівна,
Сяє  вродою  святою,
Неземною  чистотою,
Сміючись  на  пелюстках,
На  квітках
Променистою  росою.

І  уже  в  душі  моїй
В  сяйві  мрій
В'ються  хмелем  арабески,
Миготять  камеї,  фрески,
Гомонять-бринять  пісні
Голосні
І  сплітаються  в  гротески.

1912

Ласкаво просимо в "Світ слова"