Для того, щоб визначити віршовий розмір слід записати без поділу на слова чергування наголошених і ненаголошених складів в рядку поезії.
Наприклад:
Вся-ко-му міс-ту – зви-чай і пра-ва
― U U ― U U ― U U ―
В тексті жирним виділено голосні (саме за ними ми рахуємо кількість складів), підкреслено наголошені голосні.
В розборі ми позначаємо наголошений склад «―», а ненаголошений «U».
Для того, щоб визначити віршовий розмір, слід поділити слешами розбір по два або по три знаки так, щоб між слешами виявились однакові набори знаків.
Спробуємо поділити на два: ― U / U ―/ U U/ ― U/ U ―
Спробуємо поділити на три: ― U U/ ― U U/ ― U U / ―
Як бачимо подібні набори знаків є при поділі на три.
Далі визначаємо стопи (насправді, коли ми вже знаємо стопи, то ми відразу їх шукаємо, ділячи на два або на три):
Двоскладові стопи:
Хорей – двоскладова стопа з наголосом на першому складі: /― U /
Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі: /U ―/
Ці стопи слід знати напам’ять, запам’ятати легко за алфавітом: "я”- остання в алфавіті – ямб – другий склад наголошено.
Ще є двоскладові стопи, які можна не запам’ятовувати, але просто знати, що такі бувають:
Пірихій – два ненаголошений склади: /U U/;
спондей – два наголошених: / ― ―/.
Трискладові стопи:
Дáктиль – трискладова стопа з наголосом на першому складі: /― U U/.
Амфбрáхій - трискладова стопа з наголосом на другому складі: /U ― U /.
Анапéст – трискладова стопа з наголосом на третьому складі: /U U ―/
Запам’ятовуємо за наголосами: дАктиль – перший склад наголошений, амфібрАхій – наголос посередині, анапЕст – наголос в кінці.
Отже повертаючись до нашого прикладу, ми бачимо, що автор використав дактиль. Їх у рядку три. Отже віршовий розмір цього вірша – трискладовий дактиль.
Варто при визначенні віршового розміру розбирати «паличками-дужечками» щонайменше чотири рядки, адже не скрізь може вималюватися чітка картина.
До того ж слід пам’ятати, що наголос не ставиться на службових словах (у, на, про, бо) і може бути зсунутим стосовно літературної вимови для милозвучності вірша. У наведеному нами прикладі слово «звичай» стандартно має наголос на «и», у вірші – на «а». Щоб розібратись, можна проговорити вірш уголос, щоб відчути його ритміку.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"