Дівка повернулась і, соромлячись, засміялась.
— Ну?
— Ба ні...
— А звідки ж?
— Хи-хи-хи! Янек рушив.
— Се погана, prosze pana... — йдучи позаду, з ніяковістю промовив Ґудзик. —
Ось... Горпино, Горпино!
Висока чорнява дівчина поважно повернулась і зиркнула в їх бік.
— Іди сюди!..
— Чого ще треба?
— Та йди... Треба…
Дівка знехотя сперла граблі на машину й, не поспішаючи, стала наближатись до них. Гарні її очі дивились спокійно й холодно.
— Ти там... е... е... Ти одгортаєш полову?
— Атож...
— Ну, так... той... А чи не багато там дівчат? Може... е... е... зайва котра?..
— А я знаю?
— Ну да... але... Ти от що .. Передаси комусь граблі й підеш до двору... Там панич передадуть тобою квітки... Бо мені сьогодня на залізничний дворець треба...