Л Мосендзові

Поважна мова врочистих вітрин,

Уривчасто скупі її аннали:

— Ми жали хліб. Ми вигадали млин.

Ми знали мідь. Ми завжди воювали.


— Мене забито в чесному бою,

Поховано дбайливою сім'єю.

Як не стояти так, як я стою

В просторій залі мудрого музею?

Так виразно ввижається мені

Болючими безсонними ночами:

Я жив колись в простому курені

Над озером з ясними берегами.


«Вісник» 1933/244

Ласкаво просимо в "Світ слова"