18. Вставне слово, що вказує на послідовність і зв'язок думок, ужито в реченні

• Сумління людське, виявляється, схоже на вулик, його теж можна розтривожиш.

• Вірите, вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному, ясному небі.

• Це була, так би мовити, наша фамільна ворона.

• Немає сонця — десь воно, проте, живе і світить: за хмарами пливучими, за снігом, за млою переливною.

• Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь.