3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

 (1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• Тихі води дніпрові я стрічав у дорозі, сині хмари, діброви, спілі ранки, та грози.

• Не вернеться чорнобривий та й не привітає, не розплете довгу косу, хустку не зав’яже.

• Б'є по чорній імлі вогненним хвостом, зіходить їдучим димом та смородом і реве, реве... 

• Був шляхетного роду, про це промовляли одежа та зброя, золотий пояс та срібні остроги.