6. Окремо в реченнях пишеться сполука слів

 (1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• Отут у садочку та в холодочку звелю вибудувати хату, щоб тобі вільніше було до сина доступити, повсяк/час його бачити. 

• От вони купили собі хату в/тім селі, завелись хазяйством та й живуть і хліб жують.

• Тепер тут підвищувався тільки незграбний мур, а навкруг його купою лежала не/прибрана цегла. 

• Те, що я створив собі культ моєї дружиноньки і ношу його в серці, може, видається тобі нудним і не/цікавим.