3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

 (1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• О, щастя безмежне єднатися з бурею світу, топтати цю землю, рясними дощами политу... 

• Скільки зворушливих спогадів, та образів з народного родинного життя пов’язано з рушником!

• Хлопець дістав із кишені приготовленого заздалегідь гостинця і сором’язливо простяг дівчині.

• Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці.