42. Кульмінацією п’єси «Мартин Боруля» є уривок

• «Це так! Наречена з приплодом!.. Благодарю!.. Я ще тілько сватаю дівку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть. Ні, шукайте собі дурнішого... »

• «Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пішла б за нього, - от приїде, то побачиш!..

  про Миколу і не думай! Та я скоріше тебе з дому вижену, ніж віддам за мужика!.. »

• «Ти осліп од дворянства! І поки ту правду знайдеш, то все хазяйство прохвиськаєш і все-таки нічого не доб’єшся, і Красовський тебе випре звідціля!.. »

• «Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала... »

• «Знову получили бумагу, що в дворянстві одказано, і зовсім уже занедужали, з сили вибились, нічого не їдять... все зітхають та читають ту проклятущу бумагу... »