44. Ознаки постмодернізму притаманні рядкам

• «Живемо нині під знаком печального слова «після». Вірні своїй природі та технологіі, не хочемо усвідомити, що то можливий кінець, але так воно випливає з усіх навколишніх прикмет, знаків і натяків. Ступінь за ступенем робимося дедалі посвяченішими у велике безглуздя повторів і самоповторів»

• «І крізь папери, крізь перо, / Крізь дні буденні - богоданно / Рокоче запорозька кров / Міцних поплічників Богдана - / Тих отаманів курінних, що під гармати революцій / Уміли кинуть п’яний сміх скривавлене обличчя - муці»

• «Як понесе з України / У синєє море / Кров ворожу... отоді я / І лани і гори - / Все покину і полину / До самого Бога / Молитися. а до того Я не знаю Бога. / Поховайте та вставайте, / Кайдани порвіте /1 вражою злою кров’ю / Волю окропіте»

• «На кого посміла знятись / Зрадника рука? - / Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка... / На кого завзявся Каїн? / Боже, покарай? -/ Понад все вони любили / Свій коханий край»

• «Як я малим збирався навесні / Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені / Червоними і чорними нитками. / Два кольори мої, два кольори, / Оба на полотні, в душі моїй оба, / Два кольори мої, два кольори: / Червоне - то любов, а чорне - то журба»