15. Характерні ознаки постмодернізму відчутні в рядках

• «Красиве засмагле сонце, – / В золотих переливах кучерів, / У червоній сорочці навипуск, / Що їхало на велосипеді, / Обминаючи хмари у небі».

• «Думою тугу розвіюю, / щоб був я завжди такий, / яким мене мати родила і благословила в світи».

• «Зимовий вечір. Тиша. Ми. / Я Вам чужий – я знаю. / А хтось кричить: ти рідну стрів! / І раптом – небо... шепіт гаю».

• «О слово! Будь мечем моїм!/ Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним».

• «Ти знаєш, що ти – людина, / Чий поступ не знає меж! / Усмішка твоя єдина, Кандидатура – теж».