6. Окремо в реченнях пишеться сполука слів

 (1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов'ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (...) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

• Слово макінтош – пальто, плащ – виникло в/наслідок перенесення назви водонепроникної тканини, поширеної в Англії та Франції, на сам виріб. 

• Мудрість Данте Шевченко так близько бере до серця тому, що доля італійського поета схожа була на його власну, при/чому своє становище він вважав гіршим.

• І ні/в/чому не знайшов сенсу?..

• Мати не/здужала, а дочка прийшла з весілля і, нічого не розповідаючи, сиділа мовчки.