45. Уривок «Данилко ніс повні руки трав, і корінців, і квітів; дажкорінь пах солодким хлібом, “ось тобі, Данилку, і степовий турецький сльоз”, - сказав прадід і нахилився до квітки, і раптом підломився в ногах, і розкинув руки, мов обіймаючи землю...» узято з

• драми

• усмішки

• новели

• кіноповісті

• повісті