Пізня нині весна
Все безлисте, та весняно умите,
Не барвисте - але соками злите.
І повітря небом блакититься
Добира синяви із озер.
І чи мріється чи привидиться
Храм між сонця химер.
За округлими далями
Заховалось сільце,
Ще не сховане листям
У зелене сильце.
Проглядає між вітами
Його білість здаля.
Серце шириться піснею -
Все це рідна земля.
Ще весною не квітчана,
А така яка є,
Закосичена далями
У дитинство моє.
Квітень 1996 р
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Пізня весна
Теги: вірші, пейзажна лірика, поезія, весна