Чомусь до мене усім завше байдуже.
Аж доки я не лізу просто межи очі.
Тоді мені скажуть: настирлива.
Прагне, щоб її пожаліли.
А мені хочеться, щоб помітили
Ще тоді, коли не ридається,
Коли воно лише народжується.
А нікому справи нема.
А тому, що мені так хочеться.
А в іншому все інакше.
Вони по іншому відчувають біль.
І потребу розради.
І когось хтось теж не розраджує.
І ховаються всі позаочі.
І коли ми розумітимемо
Коли комусь болить?
7.05.98
автор - Леся Скорик © "Світ слова"