Після дня у турботах,
Дня, що мала бути вдома.
Не йде у руки робота,
Плутаю в конспекті коми.
Знову ваші листи читаю.
Сама ж не люблю їх писати
Сама ж все жду, виглядаю
Можливо позбавлюсь втрати
Втрати свого коріння,
Втрати свого джерела.
А в місті таке зубожіння,
Далеко йому до села.
І гіршиться чадом повітря.
І туга дзвенить у блакить.
В чужому забута я місті,
Яке не здатне навчить
Мене не любові, ні щастя,
Ні радості, ані добра.
Дай боже не занапасти
Цю фразу: "Я із села".
Що місто? Я хочу додому,
Де палять багаття осінні,
Дим рідного краю найгірший
Дорожчий ніж знади предивні.
Як Лесю тепер розумію.
Нема кращого за рідне обійстя,
Нема кращого твого небокраю,
На який з колиски дивився.

18.10.1996
автор - Леся Скорик © "Світ слова"