http://www.zoofirma.ru/

Некаяна я грішниця давно

Некаяна я грішниця давно,
Давно вже не ходила на молитву.
Губами шепочу, що "все одно",
А серцем все туди ж до тебе лину.
Ловлю твій погляд, спалах каяття,
Ловлю секунди у яких години.
До тебе йтиму я усе життя.
Крізь сніг і дощ, крізь бурю все ітиму.
Моя незгасаюча свіча,
Моя купино ти неопалима.
Тобі мною доля віддача
За те, що у житті своїм зробила.
А ти для мене наче божий дар,
Мов вічна, нескінченая молитва.
Я грішниця, що вимага покар.
За те, що довго так цього не відала.
За вікном ніч, літня ніч...
Я немов зі сну прокинулась
В дивину кожна річ...
Я думками у світ полинула.
Де ж була я цілий рік?
Що зі мною, нене, сталося?
Я стомилась говорить, бо болить...
Заболіло? Ні! - згадалося!
І у шелесті рідних слів
Заховалося, мов в долонях.
Хто свій край не відлюбив,
Той вже сонечко, не сонях
О зневажений краю мій,
У словах, у серцях зневажений,
Ти вартіший великих .міст
Перенаджених, напомаджених.
Ти вартіщий колій метро
Ти вартіший приїжджих артистів.
Де моє світанкове село?
Де лелека у небі пречистім?
Де сховалось дитинство моє
До якого заросла стежина.
Ти навіки у серці моїм.
Невгасима молитовна жарина.


автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, поезія, інтимна лірика, мама, біль

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/