Я пишу для краси,
Для мистецтва пишу
Забавляюсь віршем
Підбираю риму
Як золочений цвях
На величну будову.
(Що тобі до мого болю)
я забавкою ввись
розмалюю її
рими переплелись
як чужі мрії
вибагливі, як готика
(Що мені до чужого хлопчика)
я забавляюсь звуками
ставлю їх у рамки
склом кольоровим
(муками)
Прикрашаю ґанок.
І ховаю, як свічку, душу.
(Що мені до чужого шлюбу)
слова то форма, мистецтво,
велична й прекрасна будова.
(А що душа запечеться болем,
не стосується це нікого)

автор - Леся Скорик © "Світ слова"