Не мучте мене, благаю не мучте.
Покличте, знайдіть, не кидайте саму,
Бо слово буває занадто гучне.
І хвилю жене, як цунамі, страшну
Не мучте мене, помітьте, не мучте -
Лиш крик в порожнечу, біда у пітьму.
"Біла чи чорна", - питаю ледь чутно
а тиша - ти сіра і їй і йому.
Кажу не у лад, сміюся даремно
Знущання відкриті й ті так не болять
Вмирають митці на публіку певно.
Щоб зацікавити що треба вмирать?

13.07.1998
автор - Леся Скорик © "Світ слова"