У пустку знань возводжу слова храми
Єдине залишається "люблю" за томами.
Чом як бринить моя душа закрито двері
А маючи папір в руках шукаю "де ви?"
Уже не маю я вогню, ні хвилювання
І душу вихлюпнула всю на сподівання
І серце витратила все на ті примари
І нагороди я не маю
Ані кари.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"