Я незграбно пишу

Все одвикло вкладатись у вірш

А думки все женуть: пошвидше

Скоріше, скоріш.

І немов Фаетон я правую кіньми

Я шукаю шляху - вибиваюсь з тьми

І^хапаю риму - віжку золоту

Й шалене падіння спиняє в сльоту

І новими стежками сходить

Сонце для мене

О нене!

19.01.99

автор - Леся Скорик © "Світ слова"