Живу у снах
Тікаю в нірку.
Плету інтриги
Мертвої жабо.
Латаю ним
В уяві дірку,
Кажу до когось
"Повезло..."
кого везло?
Нащо помліло?
У нірку натягаю
Мила
Й пилюку здохлих
Колись мрій
Всі вимиваю я
Надвір.
А може хтось,
Знайшовши
Крупку пилу
Придивиться
І скаже
Дуже миле
Було оце
Як серед зір
Летіло
І лопотіли
На свободі крила
Атак?!... Бруд-брудом.
Не туди упало...
Я з нірки крикну
Йому мало? А сам би
САМ?!
І повернусь додому
У нірку-світ,
Несказаний нікому
І знову сяду
І жабо плестиму
Все як завжди...
А може скинуть
У нірці дах?
І в зорях розчинитись?
І знов шукать квітки
І їх ростити?
Ні! Лінь... Бо знов
Поумирають.
Від цього репутація
Страждає.

27.05.99
автор - Леся Скорик ©