Говорила я віршами
Тихо, нечутно, безмовно
Говорила я віршами
А мені звідусюд мовчали.
І такі плелися химери
Таке вирувало
Що музи великі
Очі ховали
І безжурно милися
Не в'язли у камені
Виплітались ажурно
На мить... і зникали у млі
Нетривкі, та нездоланно
Привабливі
Не увічнені, але живі
Говорила я віршами
Ні паперу було, ні зошита
Говорила я віршами
Аж доки не обізвали
І завмерла
Мелодія
Заховавшись коброю
Аж сумнівно стало
Взагалі й витягали?
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Говорила я віршами
Теги: вірші, творчість, поезія, інтимна лірика, біль, автопортрет