І... гу!

Загнув батько дугу,

Тягне мати супоню.

А ти зав'яжи, доню».

«Чи ще? чи годі?»

«Ще, ще!

Хоч погану! самі ноги носять»

«Ой сип сирівець

Та криши опеньки:

Дід та баба,

То й до ладу, —

Обоє раденькі.

Ой сип сирівець

Та криши петрушку:

. . . . . . . . . .

. . . . . . . . . .

Ой сип сирівець

Та накриши хріну:

. . . . . . . . . .

. . . . . . . . . .

Ой сип воду, воду

Та пошукай броду, броду...»

«Годі, годі! — кричить Гонта.

Годі, погасає.

Світла, діти!.. А де Лейба?

Ще його немає?

Найти його та повісить.

Петелька свиняча!

Гайда, діти! погасає

Каганець козачий».

А Галайда: «Отамане!

Погуляймо, батьку!