Карай, боже! твою правду

Я витерпіть мушу.

Страшно сказать: я думала

Занапастить душу-

Якби не він, може б... може,

І занапастила.

Тяжко було! Я думала:

«О боже мій милий!

Він сирота, — хто без мене

Його привітає?

Хто про долю, про недолю,

Як я, розпитає?

Хто обійме, як я, його?

Хто душу покаже?

Хто сироті убогому

Добре слово скаже?»

Я так думала, бабусю,

І серце сміялось:

«Я сирота: без матері,

Без батька осталась,

І він один на всім світі,

Один мене любить;

А почує, що я вбилась,

То й себе погубить».

Так я думала, молилась,

Ждала, виглядала.

Нема його, не прибуде, —

Одна я осталась...»